Андрей Краснокутский,
Ротмистровка, Украина
Так будь же зеркалом у Бога
И освящаясь - отражай.
Иначе истины не трогай
Не разрушай, не искажай...
***********************
Лист бумаги на столе
Ручка полная чернил -
Это всё, что нужно мне
Да Господь чтоб посетил... e-mail автора:kravas@email.ua
Прочитано 1988 раз. Голосов 6. Средняя оценка: 4,33
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Андрей!чудесно написан стих!так трогает сердце!я ставлю 5. Комментарий автора: Пусть кто - то ставит единицу???
Спасибо Вам, за Ваше пять!!!
Перевернем судьбы страницу
И будет Небо раздавать-
Свои оценки! И награды!
По всем плодам оценят нас!!!
Отличники все будут рады!!!
Ну, а кому-то - скорбный час...
Галина Компанец
2016-03-16 18:17:33
Аминь!!! Благословений Вам, Андрей!!! Комментарий автора: Пусть кто - то ставит единицу???
Спасибо Вам, за Ваше пять!!!
Перевернем судьбы страницу
И будет Небо раздавать-
Свои оценки! И награды!
По всем плодам оценят нас!!!
Отличники все будут рады!!!
Ну, а кому-то - скорбный час...
Галина Компанец
2016-03-16 18:19:18
Я тоже, Андрей, поставила "5". Комментарий автора: Пусть кто - то ставит единицу???
Спасибо Вам, за Ваше пять!!!
Перевернем судьбы страницу
И будет Небо раздавать-
Свои оценки! И награды!
По всем плодам оценят нас!!!
Отличники все будут рады!!!
Ну, а кому-то - скорбный час...
Надежда
2016-03-28 17:04:52
Красивый стих, вдохновляет и переводит взгляд на Христа! Слава Богу!!! Комментарий автора: Слава Господу
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
